Здрастуй, мамо!
Я ніколи не писав і не говорив тобі того, що у мене на душі. Одже, тепер я наважився зробити це, написати листа.
Ти завжди для мене щось особливе, яскраве та незвичайне. Я завжди дуже радий бачити тебе, мені подобається як ти злишся, адже ти красива у будь-якому стані.Тобі не потрібна косметика, тому що у тебе немає нічого такого, що потрібно ховати. Ти не часто даруєш мені обійми, але ти даруєш мені стільки любові.Коли мені кажуть, що ясхожий на тебе, на моєму обличчі з’являється посмішка і це для мене найкращий комплімент. Ти не заброняла мені жити самостійно, але вклала багато. Коли мені погано, ти завжди мене заспокоюєш і тільки ти можеш це зробити. Ти мило усміхаєшся, твої жарти завжди кумедні, а голос завжди приносить мені невимовну радість. Я бачу тебе багато разів на день, а коли ти їдеш куди-небудь надовго, я кожен день згадую тебе, звоню і говорю, що дуже скучив, і кожен раз це найщиріші слова. Ти подарувала мені це життя,і я хочу сказати тобі дякую за все, що ти робиш для мене.Я пишу це і розумію, що ніяких слів не вистачить щоб передати мою любов до тебе. Я люблю тебе, вічно любитиму, моя мамо.

P.S: Я навіть можу уявити твоє обличчя, коли ти читатимеш цей лист, ти трохи посміхаєшся, впевнений що тобі ніхто ніколи такого не писав, але ти заслуговуєш набагато більше ніж лист, ти безцінна, ти для мене діамант,єдиний у цілому світі.
«Заради вас не захочеться померти. Звісно, випадковий перехожий, подивившись намою розу, скаже, що вона точно така ж як ви. Але мені вона одна дорожче усіх вас. Адже це її, а не вас я поливав кожен день.Її, а не вас, накривав скляним ковпаком. Її загороджував ширмою, захищаючи від вітру. Для неї вбивав гусениць, тільки двох аботрьох залишив, щоб вивелися метелики. Я слухав як вона нарікала і як хвалилась, до неї я прислухався, навіть коли вона замовкала.Вона — моя. »